O R A T I O

 

 

 

 

_________________________________________________________

 

22 лютого 1931 року у келії плоцького монастиря сестрі Фаустині Ковальській у видінні Ісус показав образ «Божого Милосердя».

«Увечері, коли я була в келії, я побачила Господа Ісуса у білих шатах. Одна рука піднесена для благословенства, а друга торкалась шат на грудях. Зі складок одягу на грудях виходили два великі промені, один червоний, а другий блідий. Через хвилину сказав мені Ісус: намалюй образ згідно з малюнком, який бачиш, з підписом: Ісусе, довіряю Тобі. Хочу, щоб цей образ був урочисто посвячений у першу неділю після Великодня, ця неділя  повинна бути святом Милосердя».

Зміст цього образу дуже тісно пов'язаний з літургією цієї неділі. Церква читає у цей день Євангеліє святого Йоана про з’явлення воскреслого Христа апостолам і установленням св. Тайни Сповіді. Отже, образ представляє воскреслого Спасителя, який приносить людям мир, відпускаючи гріхи, ціною своїх страждань і хресної смерті. Промені крові і води, які пливуть з пробитого списом Серця (невидимого на образі), а також рубці від ран розп’яття нагадують, події Великої П’ятниці. Образ милосердного Ісуса, отже, об’єднує в собі ці дві євангельські події, які найповніше свідчать про любов Бога до людини.

Характерними для цього зображення Хреста є два промені. Господь Ісус їх значення пояснив так: «Блідий промінь означає воду, яка оправдовує душі; червоний промінь означає кров, яка є життям душ. Щасливий, хто в їх тіні буде жити». Очищає душу Тайна Хрещення і Сповіді, а найщедріше живить її Євхаристія, отже, ті два промені означають святі Тайни і усі ласки Святого Духа, біблійним символом якого є вода, а також новий союз Бога з людиною на основі крові Христа.

Образ Милосердного Ісуса часто слушно називають образом Божого Милосердя, адже саме у пасхальній містерії Христа найвиразніше виявлялась любов Бога до людини.

Образ не тільки представляє Боже милосердя, але й виконує роль знака, який покликаний нагадати про обов’язок християнського довір’я до Бога і дієвої любові до ближніх. Образ підписаний - з волі Христа - словами: «Ісусе, довіряю Тобі». «Цей образ, - сказав Господь Ісус, - повинен нагадувати вимоги Мого милосердя, бо навіть найсильніша віра нічого не допоможе без учинків».

Із так сприйнятим культом образу, який полягає на християнській довірі і милосерді, Господь Ісус пов’язав особливі обітниці: вічного спасіння, великого поступу на шляху християнської досконалості, ласку щасливої смерті й багато інших ласк, про які з вірою люди проситимуть Його. «Через цей образ уділятиму багато ласк для душі, а тому хай кожна душа має доступ до нього».

Свято Милосердя. Найважливіше з усіх форм набожества до Божого Милосердя, які були об’явлені сестрі Фаустині. Вперше про встановлення цього свята Господь Ісус говорив у Полоцьку в 1931 році, коли переказував свою волю щодо образу: «Я прагну, щоб було Милосердя свято. Хочу, щоб цей образ, яким намалюєш пензлем, був урочисто посвячений у першу неділю після Великодня; ця неділя повинна бути святом Милосердя».

Вибір першої неділі після Великодня днем свята Милосердя має свій глибокий теологічний сенс, який виявляє тісний зв’язок, що існує між великодньою таємницею Відкуплення і таємницею Божого Милосердя. Цей зв’язок підкреслює і дев’ятниця з вервиці до Божого Милосердя, яка розпочинається напередодні цього свята у Велику П’ятницю.

Це свято є не лише днем особливого величання Бога в таємниці милосердя, але і часом ласки для усіх людей. «Прагну, - сказав Господь Ісус, - щоб свято Милосердя було притулком та захистом для усіх душ, а особливо для бідних грішників. Душі гинуть, незважаючи на мою гірку муку. Даю їм останню надію на порятунок, тобто свято Мого милосердя. Якщо не величатимуть Мого Милосердя, згинуть навіки.

Знаменність цього свята визначається мірою незвичайних обітниць, які Господь Ісус пов’язав з цим святом. «Хто в цей день приступить до джерела Життя, - сказав Христос, - той отримає цілковите відпущення вин і кар. У цей день, відчинені нутрощі Мого Милосердя, виливаю ціле море ласк на душі, які наблизяться до джерела Мого Милосердя; хай не боїться наблизитись до Мене жодна душа, навіть якщо її гріхи були як пурпур».

Щоб скористатись цими великими дарами, треба виконати умову набоженства до Божого Милосердя (довіра Божій доброті і дієва любов ближнього), а також бути в стані освячуючої ласки (після святої Сповіді) і гідно прийняти святе Причастя. «Не знайде кожна душа оправдання, - пояснив Ісус, - доки не звернеться з довірою до Мого Милосердя, і тому перша неділя після Великодня (Пасхи) повинна бути святом милосердя, а священики повинні у цей день говорити душам про це велике і незглибиме Моє Милосердя».

Вервиця до Божого Милосердя. Цю вервицю продиктував Господь Ісус святій Фаустині у Вільно 13-14 вересня 1935 року як молитву для пере-благання і угамування Божого гніву.

Ті, хто відмовляє цю вервицю, жертвують Богу Отцю «Тіло і Кров, Душу і Божество» Ісуса Христа, щоб переблагати за гріхи власні, своїх близьких та усього світу, а єднаючись із жертвою Ісуса, звертається до тієї любові, якою Небесний Отець обдаровує свого Сина, а у Ньому усіх людей.